Тогеанські острови - рай поза зоною досяжності

Це архіпелаг із 56 маленьких островів у Моллукському морі неподалік від острова Сулавесі – за 13 тисяч кілометрів від України.

Щоб дістатися туди, доведеться здійснити чотири перельоти, потім годин шість їхати машиною до маленького містечка-порту Ампани. А вже звідти - три години на катері - і от він, край землі – Тогеани!

Тут ще можна купити собі приватний маленький острів за 30 кілометрів від екватору, тут не ловить телефон, немає інтернету і електрики загалом, а люди живуть, як і тисячі років тому. Ловлять рибу, вирощують рис, п'ють кокосове молоко, посміхаються, співають, нікуди не поспішають і відкладають усі справи на завтра.

Завтра тут - таке ж, як і вчора, і позавчора. Поняття часу в цих місцях досить умовне. Ціле життя – як один довгий спекотний день із запахом гвоздики та імбиру. Дзен застиг у повітрі.

Рай для заклопотаних нервових європейців.

Image copyrightMAKSYM BALANDYUH

На нашому острові Кадідірі – цивілізація. Тут є генератор, який господиня готелю запускає з 6 вечора до 12 ночі. Є дерево, на якому періодично ловиться телефонний зв'язок місцевого оператора. На цьому дереві висить коробочка, у ній - телефон, який приймає SMS-ки від охочих заїхати на острів.

А ще господарі намагаються не відставати від світу - у них можна розрахуватися карткою через термінал. Щоб зробити це, хазяйка бере термінал, садить вас у човен, і ви пливете в море, шукаючи зв'язок. Коли зв'язок знаходиться, всі дружно тішаться, і відбувається розрахунок.

Життя в раю - дешевше, ніж на українських морях. В середньому - 15 доларів за день із харчуванням (магазинів тут немає), залежно від сезону.

Розваг – повно. Хочеш – пірнай із маскою і ластами, чіпляйся до риб на рифах. Хочеш – дайвери собі чи рибаль, чи досліджуй джунглі. А попросиш – тебе відвезуть на один з абсолютно безлюдних острівців, живи собі там, дичавій і грайся у "Робінзона".

Одного такого ми зустріли у джунглях на Кадідірі. Спершу злякалися, а потім роззнайомилися і, можна сказати, потоваришували. Виявилося, що обірваного "Робінзона" звуть Гам. Він припливає на острів, щоб варити з пальмового соку арак - місцеву самогонку. Для цього спочатку виварює сік, робить гулу - солодкий відвар. А потім ставить його бродити.

Image copyrightMAKSYM BALANDYUH

Пробуємо гулу - солодка і смачна. Гам повертається на пальму, а ми прямуємо далі і знаходимо з іншого боку острова дикий пляж. Здається, на обрії ось-ось з'явиться давній корабель із романів Стівенсона.

Їхати сюди нелегко, а їхати звідси – неймовірно тяжко. Настільки, що місцеві пропонують - залишайтеся назавжди. Будете нам допомагати – чим вмієте. Житло дамо і нагодуємо. Рай – він для всіх.

І хоч ми таки їдемо, думка про повернення до едему назавжди застрягає в серці.