Віри, Надії, Любові й матері їх Софії

30 вересня церква вшановує пам’ять святих мучениць Віри, Надії, Любові та їхньої матеріСофії.

За переказами, у II столітті в язичницькому Римі жила благочестива вдова Софія, яка не приховувала своєї віри в Ісуса Христа. Мала вона трьох донечок, що носили імена головних християнських чеснот: Віру, Надію і Любов. Софія виховала дівчаток у любові до Бога, навчивши не прив’язуватися до земних благ.

Чутка про приналежність до християнства цього сімейства дійшла до імператора Адріана, відомого своїми гоніннями на християн, і він побажав особисто побачити трьох сестер і їхню

матір. Усі четверо постали перед правителем і без страху сповідали віру в Христа, що воскрес із мертвих і дає вічне життя всім віруючим у Нього.

Здивований сміливістю юних християнок, імператор переконував їх відректися від віри. Проте всі аргументи і красномовство виявилися

марними, і сестри-християнки не змінили своїх переконань.

«Я з радістю піду до любого мого Господа Спасителя», – сказала свята Віра. Вона мужньо схилила голову під меч і так віддала свій дух Богові. Молодші Надія та Любов, яких надихнула мужність старшої сестри, зазнали подібних мук: їм відсікли мечем голови.

Святу Софію не покарали тілесно, але прирекли її на ще страшніші душевні муки від розлуки із закатованими дітьми. Страждальниця поховала останки своїх дочок і два дні не відходила від їхньої могили. На третій день Господь послав їй тиху смерть і прийняв її багатостраждальну душу в небесну обитель. Свята Софія, зазнавши за Христа великих душевних мук, разом з дочками зарахована Церквою до сонму святих.

Це сталося 134 року. Старшій Вірі тоді було 12 років, середній Надії – 10, а молодшій Любові – лише 9 літ.

Мощі святих мучениць із 777 року покояться в Ельзасі, у церкві Ешо.

Сьогодні всіх жінок, які носять ці імена вітають з Днем янгола. З давніх часів

було прийнято кожній Вірі, Надії, Любові і Софії дарувати букети квітів і шоколадні цукерки. За традицією іменинниці відправлялися на вранішню службу в храм, щоб вшанувати своїх батьків. Цього дня жінкам дозволялося не працювати, навіть не поратися по дому.