ЯК ЗАРОБЛЯЮТЬ НА АЛЬТЕРНАТИВНІЙ ЕНЕРГЕТИЦІ

Розвинені країни вже давно взяли курс на енергозбереження та розвиток відновлюваних джерел енергії.

Україна в цьому напрямку робить тільки перші кроки. І хоча вже кілька років у нашій країні діє «зелений тариф», на Харківщині поки що єдине підприємство заробляє «на сонці».

На підборах у чоловічому бізнесі

На високих підборах керівниці компанії «Екватор Сан Енерджі» вправно підіймаються по залізній драбині на дах. Там розташоване їх «дитя» – сонячна станція, завдяки якій приватники вже рік заробляють на «зеленому тарифі». З травня минулого року це поки що єдина компанія в Харківській області, яка отримала «зелену» ліцензію, продає згенеровану із сонця енергію ГП «Енергоринок».

Кілька років тому Людмила Алдохіна та Юлія Балаклицька загорілися ідеєю зайнятися «зеленою» енергетикою.

– Ми опрацьовували напрям близько двох років, – згадує директор ТОВ «Екватор Сан Енерджі» Людмила Алдохіна. – Їздили до людей, які займаються сонячною й вітровою енергетикою. Зваживши всі «за» та «проти», зупинилися на сонці.

Коли жінки вголос озвучили свою мету – побудувати СЕС та отримати ліцензію на «зелений тариф», оточення почало їх відмовляти: «Ви не знаєте, у що вплутуєтеся. Хто вас пустить у цей бізнес?». Та Людмилу й Юлію було вже не зупинити. «Вплутуватися» в чоловічий бізнес вирішили зі станції невеликої потужності – 100 кВт. Побудували «крихітку» в 1000 кв. м на даху будівлі компанії. Монтаж станції зайняв часу менше, ніж оформлення всієї документації.

Найскладнішою виявилася підготовка проекту підключення до мережі.

– Найбільші складності з погодженням були в обленерго. Не тому, що вони не хотіли, а тому що не знали, як це правильно зробити, – каже директор по розвитку Юлія Балаклицька. – За великим рахунком, вони з нами отримували досвід, як підключати сонячні станції. Для нас це окремий бізнес-проект, вироблену панелями електроенергію ми не вживаємо для власних потреб, а продаємо в мережу – 10 грн за кВт. Тому Обленерго як державне підприємство постійно перестраховувалося.

– Також вони боялися, що ми будемо брати електроенергію з їх мереж, а потім їм же продавати її по «зеленому тарифу», – доповнює Людмила Алдохіна. – Проте існують спеціальні прилади, які унеможливлюють таку процедуру.

Окрім зворотного реверсу, в енергетиків були занепокоєння щодо якості електроенергії, яка буде їм продаватися. Вимагали, щоб німецькій виробник інверторів розкрив параметри своєї продукції.

– Нам довелося розібратися в усіх тонкощах роботи інвертора, сонячної панелі, як саме енергія передається в мережу, а потім пояснити це фахівцям в Обленерго, – розповідає директор компанії. – Керівники цього підприємства щиро хотіли нам допомогти, але не знали як: у них немає ані спеціального відділу, який би займався цим питанням, ані досвіду.

Коли з Обленерго були закриті всі питання, у «зеленої» компанії виникли труднощі з харківською Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю (ДАБК). Будівництво сонячної станції прирівнювалось до реконструкції, тому приватники повинні були подати до ДАБК декларації на початок робіт та на закінчення. Там згоду не дали, вимагали хабаря, тож підприємцям довелося звернутися в антикорупційне бюро київського офісу ДАБК.

Процес оформлення всієї дозвільної документації у харків’ян затягувався, а строки піджимали, сонячну станцію потрібно було терміново здати в експлуатацію.

– Якби до 1 липня 2014 року ми не ввели в експлуатацію станцію, то втратили б у тарифі, – пояснює директор компанії. – Законом було встановлено, що при введенні в експлуатацію до цього строку – тариф 0,36 євро, і «місцева складова» становить 30 % (тобто 30 % обладнання станції повинні бути українського виробництва). Після цієї дати вступали в силу зовсім інші правила гри: тариф зменшувався, а «місцева складова» підвищувалася до 50 % (а це в Україні на той момент неможливо було досягти). Зараз «місцеву складову» із закону прибрали.

Окрім цього у харків’ян виникли труднощі з поставкою обладнання для станції. Воно запізнилося майже на місяць, бо українські панелі треба було порізати в Китаї – вітчизняний виробник не мав відповідного обладнання.

– Ми ввелись в експлуатацію за сім днів до кінцевого терміну, – згадує Людмила Алдохіна. – Щоб встигнути, приклали максимум зусиль. Навряд чи ми б могли сказати інвестору, який повірив у нас та вклав у станцію 250 тис. євро: «Вибачте, трошки не вийшло...».

Особливих складностей з оформленням «зеленої» ліцензії в НКРЕ та в ДП "Енергоринок" у харківської компанії не виникло. До новачків у енергобізнесі поставилися дуже добре, палки в колеса ніхто не вставляв. Єдина складність – великий обсяг документації, жінки вивезли до Києва понад 11 кг різних паперів. І 1 травня 2015 року їх сонячна станція згенерувала перші кіловати електроенергії. На сьогодні харківська «кріхітка» виробила понад 118 мВт.

За досвідом – до Німеччини

Майже щодня харківська «зелена» компанія відкриває для себе щось нове в сонячній енергетиці. Виявили у своїй роботі «ворога» – пил, який осідає на сонячних панелях. Він відбирає до 10 % прибутку. Тож харків’яни ретельно стежать за чистотою обладнання.

А ще переймають досвід у Німеччини. Німці давно взяли курс на енергозбереження та розвиток відновлюваних джерел енергії (ВДЕ). Там не можна затвердити проект нового будинку, якщо в ньому немає сонячної станції або вітряка, або твердопаливного котла. Сьогодні ця країна є лідером ЄС у геліоенергетиці, останні кілька років кількість вироблених німцями «сонячних» кіловат перевищує обсяг «газових». 90 % сонячної енергії постачають дахи житлового сектора, взагалі ринок оренди дахів в Німеччині дуже розвинений. У найбільш сонячні дні геліосистеми подають у мережу понад 50 % добового споживання всієї електроенергії. До речі, за кількістю сонячних днів Україна дуже близька до Німеччини.

До того ж, у Німеччині дуже активна державна підтримка ВДЕ й дешеві кредити.

- Я була на станції потужністю 30 мВт, яка займає 65 га поля, - розповідає про стажування в Німеччині Людмила Алдохіна. - У власника станції ще є бізнес із виробництва електрощитових (на 500 співробітників), він приносить 2 % річних прибутку. Сонячна станція з усіма кредитами дає 10 %. Власник каже, що геліостанція – його машинка для друку грошей. За зароблені гроші він купив собі літак. Це при тому, що в Німеччині «зелений тариф» трохи більший за звичайний.

Наразі в Україні ринок альтернативної енергетики знаходиться в стадії зачаття – лише відсоток від загального обсягу, тоді як у Німеччині частина ВДЕ складає понад 30 %. Проте харківська бізнесвумен впевнена, що українські перспективи й можливості дуже цікаві інвесторам, нехай тільки ситуація на Донбасі заспокоїться і з’являться чіткі правила гри. Закон про «зелений тариф» в Україні кілька разів змінювався. Під час останньої редакції з нього прибрали «національну складову», а сам тариф з найвищого в Європі знизили до 0,17 євро за кВт.

– Інвестори, які сьогодні збираються вкладати в «сонячний напрям», розглядають будівництво станції від 1 МВт (виходить вигідніше за рахунок обсягу) або шукають шляхи здешевлення будівництва чи впроваджують системи, що підвищують ефективність уловлювання сонячних променів, – зазначає пані Людмила.

За підсумками року харківська «зелена» компанія виробила більше енергії, ніж закладали у плані. Взагалі, за підрахунками фахівців, окупність станції скоротилася із семи до п’яти років і двох місяців. Компанія продовжує активно розвиватися, в її планах – до 2019 року вийти на 3 мВт потужності (для цього побудують ще одну станцію). Харків’яни вже підписали меморандум про співпрацю з голландцями, також найближчим часом їх компанія з’явиться в Польщі. Це дозволить залучити в регіон іноземні інвестиції.

Сонячні перспективи регіону

На півдні Харківської області планують побудувати сонячні електростанції. Найбільш сприятливі умови для будівництва мають три райони області – Лозівський, Барвінківський та Близнюківський. Вони розташовані у сонячних поясах: тут обсяги сонячного світла, яке можна використовувати для генерації енергії, на порядок вищі, ніж в інших районах.

– Державна цільова програма енергоефективності і розвитку сфери виробництва енергоносіїв з відновлюваних джерел енергії передбачає, що до 2020 року обсяг відновлювальної енергії в Україні має збільшитися до 10 % від загального, – зазначає начальник управління паливно-енергетичного комплексу Харківської облдержадміністрації Олексій Белоцький. 

Будівництвом сонячних електростанцій для власних потреб зацікавилися й фермери Харківщини. Наприклад, господарство в Барвінківському районі вже зараз вивчає можливість установити сонячні батареї на дахах виробничих будівель.

Джерело Юлія Шматченко