Секрети гарних урожаїв помідорів у відкритому грунті
Помідори мене зацікавили ще в дитинстві. Більш серйозно захопився ними років 20 тому, бо ж несолідно жити в селі і купувати помідори. Починав все з нуля, не маючи ні знань, ні практичного досвіду. Садив багато помідорів. Значну їх частину знищувала фітофтора, але для потреб сім’ї дещо залишалося. Я завжди ставив одне й те саме завдання: хоч для сім’ї виростити стільки помідорів, скільки потрібно. Але весь час зазнавав невдач. Працюючи в господарстві на вирощуванні цукрового буряка, зернових культур, звернув увагу на те, що господарство увесь час, незважаючи на примхи погоди, з року в рік збирає стабільні врожаї, завдяки тому, що культури вирощує, дотримуючись певної технології. І я вирішив розробити технологію вирощування помідорів, яка гарантувала б стабільний урожай і надійний захист від хвороб.
Вперше за багато років результат перевершив мої сподівання. Переді мною відкрилися великі можливості, бо вирощувати помідори — це ще й прибуткова справа. Технологію складав за своїми розрахунками, опираючись на власний досвід і на поради спеціалістів, які брав з різних газет і з журналів.
Наприкінці березня закладаю парник. Для парника беру перегній, до якого додаю невелику частину піску і попелу. Попіл захищає помідори від чорної ніжки. Перегній для парника заготовляю влітку, коли він сухий і добре пересівається. У поліетиленових мішках зберігаю його до весни. Навіть після використання розсади перегній згрібаю в мішки для повторного використання. Суміш у парнику рівномірно розгортаю, злегка трамбуючи. Роблю канавки на глибину 1-1,5 см, з міжряддями 5 см. Поливаю канавки гарячою водою, густо висіваю насіння. Потім обережно засипаю сухою сумішшю і ще раз поливаю увесь парник.
Догляд у парнику простий. Стежу, щоб ґрунт у ньому не пересихав і не перезволожувався. При необхідності відкриваю для провітрювання. Прополюю від бур’янів, які проростають раніше, ніж насіння помідорів. Коли насіння проросте, зайві рослинки висмикую, залишаючи відстань між ними 5 см. Отож, вони у мене ростуть за схемою 5×5 см.
До висаджування у відкритий ґрунт для профілактики рослини двічі — тричі поливаю слабким розчином марганцівки. Двічі підживлюю нітрофоскою (одна чайна ложка нітрофоски на 5 — 6 літрів води). Ось і весь догляд у парнику. Рослини виростають високими, міцними, що й потрібно. Наприкінці травня — на початку червня, залежно від погоди, коли мине загроза заморозків, висаджую розсаду. Краще робити це під дощ, тоді рослини добре приживлюються, або в другій половині дня, під вечір, коли зайде сонце. Роблю це так. Ділянку під розсаду глибоко розпушую сапою. Маркірую з міжряддями 20 см. Копаю ямки глибиною не менше 20 см, з відстанню 70 см у шаховому порядку. В кожну ямку насипаю півлітра перегною, сірникову коробку з верхом попелу, чайну ложку нітрофоски. У 10 літрах води розводжу півлітра перебродженого курячого посліду. Півлітра цього розчину вливаю в ямку і висаджую рослини з таким розрахунком, щоб на поверхні залишився тільки вершок. Якщо розсада дуже висока, то ямку роблю довгасту і саджаю в лежачому положенні корінням на південь. Така копітка посадка — гарантія високого врожаю. Рослини створюють міцну кореневу систему, не бояться навіть тривалої посухи, бо вологу беруть з глибоких шарів ґрунту.
Помідори в мене ростуть за схемою 90 х 70 см у шаховому порядку. Як показали спостереження, така схема цілком себе виправдала. Якщо випав дощ, рослини швидко провітрюються і висихають. Схема 70×50 см, якої я дотримувався раніше, виявилася неефективною, бо рослини загущувалися, а це створювало додаткові умови для розвитку фітофтори. Коли глянути на мою ділянку одразу після садіння розсади, побачене може здатися нераціональним. Але через 45 днів все змінюється. Дивишся на міцні рослини з рясними плодами і не можеш намилуватися їхньою красою. Зникає порожнеча, яка була під час садіння. Є досить вільного місця між рядками, щоб пройти.
Я ніколи розсаду не продаю, бо якби виніс її на базар, то ніхто б її не купив. Найкраща своя, домашня розсада у віці 55 — 60 днів. У мене пересаджування рослин займає не більше З0 хвилин. Торік на початку червня почалися дощі і лили більше двох тижнів. Кілька разів я просапував ділянку від бур’янів з подальшим підгортанням. 19 червня зробив перше обприскування арцеридом від фітофтори. З липня вдруге обприскав ридомілом, а 17 липня — втретє препаратом татту. Крім хімічних препаратів, використовував народні засоби — настій часнику, один зубок на 1 л води, раз на тиждень. Такі процедури повторював теж тричі.
Спостереження показали, що захист спрацював добре. На 1 серпня у мене не загинула жодна рослина, хоча на цей час у нашій місцевості не залишилося жодної ділянки, яку б не вразила фітофтора. Щодо пасинкування, то я обламую пожовкле нижнє листя і уражене фітофторою. Протягом усього літа роблю підживлення у період, коли починають зав’язуватися плоди: літр перебродженого курячого посліду на 10 л води, по півлітра під кущ.
З 1 серпня почали лити дощі, і мою ділянку не обминула фітофтора. Але, незважаючи на це, зібрав непоганий урожай. На одній сотці росло 140 кущів трьох сортів — Лагідний, Ляна, Агата. Урожайність становила 240 кг, але 70 кг з’їла фітофтора. Основний урожай — 170 кг — я все ж зібрав і більш як два місяці у мене на столі були свіжі помідори.
Найприємніше враження справив сорт Ляна: не розтріскується, швидко достигає, транспортабельний. Вирощувати помідори економічно вигідно — це живі гроші. Коли мої помідори побачила сусідка, вона одразу загорілася бажанням купити весь зайвий урожай. На насіння і засоби захисту я витратив 20 гривень. Ці гроші повернулися, ще й одержав прибуток. Вдосталь заготовив насіння, бо воно теж дороге.
Звичайно, мій успіх — це скромний результат. Він далекий від тих успіхів, яких досягають професіонали-аматори. Але ця копітка праця вселяє в мене оптимізм, що і я колись досягну набагато кращих результатів. Усі спостереження і дані записую у спеціальний зошит, щоб зробити аналіз і ще ефективніше спрацювати у наступному сезоні.
Я.П. Голодівський, с. Шульганівка, Тернопільська обл.
Немає коментарів: