7 страшних голодоморів останніх століть

style="display:inline-block;width:336px;height:280px"

data-ad-client="ca-pub-8092275763136030"

data-ad-slot="6166514302">

Те, що після технічної революції люди можуть помирати від голоду, не вкладається в голові. А найбільше не вкладається те, що більшість трагедій влада могла б попередити

2. Голод в Сомалі (1992-1993)

На початку 1990-х сомалійські повстанці вели збройну боротьбу проти диктатора Мохамеда Сіада Барре. Кожна сутичка супроводжувалась масовими спустошеннями, країна котилася у прірву. Режим Барре вдалося повалити, але на цьому біди Сомалі не закінчилися. Адже тепер дві групи повстанців почали воювати між собою. Вся інфраструктура країни була зруйнована - люди були змушені жити на вулиці, потерпаючи від голоду. На той час гуманітарна підтримка країни США та Західною Європою припинилися, тож допомоги вже не чекали. До того ж, Сомалі спіткала потужна посуха. Міжусобиця припинилася із прибуттям в країну миротворців ООН. На жаль, реакція виявилася не дуже вчасною. Від голоду в країні померло біля 300 тис. осіб.

3. Великий китайський голод (1959-1961)

Цей період у власній історії китайці називають "Трьома гіркими роками". Китайський керманич Мао Цзедун проголосив початок політики "великого стрибка". За планом диктатора, Китай мав швидкими темпами перетворитися з аграрної країну на промислову. Тому кошти із аграрного сектору викачувались форсованими темпами. До того ж, швидкими кроками по країні йшла колективізація - фермерські господарства нищилися, діяльність фермерів забороняли, всі мали обробляти єдину, колективну землю. Але і при цьому вдавалися до новітніх псевдонаукових методів, які безжально нищили рослини, а у підсумку - скорочували врожай.

До людських дурощів додалися потужні природні катаклізми. Китай спіткала жахлива повінь, за якою послідувала засуха. За офіційними даними державного апарату країни у ці роки голод забрав 15 млн життів. Втім, опозиційні дослідники називають страшнішу цифру у 36 млн.

4. Голод в Ефіопії (1983-1985)

Хоча спершу в голодоморі звинувачували посуху, потім з'ясували, що голод на території сучасної Ефіопії та Еритеї значно раніше, ніж несприятливі природні явища. Ситуація в країні багато в чому була схожою на ситуацію в Китаї. Підполковник Менгісту Хейле Міріам, який стояв на чолі країни, провадив політику Червоного терору. Людей, яких підозрювали в нелояльності до "соціалістичного" режиму, страчували без суду та слідства. З фермерів під суворим наглядом знімався шалений податок - люди, які вирощували зерно, лишались без їжі. Натомість на зерні заробляли гроші, що йшли на армію та розвиток промисловості. Мало того, зерно забороняли продавати, а фермерам заборонялося заробляти гроші на інших роботах. У підсумку, від голоду померло 400 тис. ефіопців.

5. Голод в Північній Кореї (1994-1998)

Говорячи про жертв голодомору, різні дослідники називають цифри від 240 тис. до 3 млн. Сам факт голоду визнає навіть тоталітарна верхівка країни, списуючи біду на природні явища. В цей період природа справді не пожаліла корейців - у країні, в якій і без того несприятливі умови для землеробства, випала рекордна кількість опадів. В підсумку, весь урожай практично вимило. Втім, незалежні дослідники не погоджуються усе списувати на природу. На їхню думку, далася взнаки консервативна економічна політика керівництва країни, їхнє небажання боротися з очевидними складнощами. Адже коли на початку 1990-х СРСР та Китай звели підтримку країни практично до мінімуму, в КНДР вирішили не витрачати сил на заробляння грошей і застрягли в страшній економічній кризі.

6. Біафра (1967-1970)

Здобувши незалежність від Британії, Нігерія не зразу змогла встановити контроль над своєю територію. У її південно-східній частині, яку населяла етнічна група ігбо, проголосили ще одну країну - Біафру. Державу визнали Габон, Гаїті, Кот-д'Івуар, Танзанія і Замбія. Більшість цивілізованих країн продовжували вважати Біафру сепаратистським формуванням. Лідери Біафри провадили агресивну політику, намагаючись відвоювати у Нігерії нові землі. Проте наступ армії країни доволі легко розбив сили повстанців. Спершу Біафру було відрізано від нафтових родовищ, потім - взято в суцільну облогу. Більше того, на території навіть заборонили знаходитися силам Червоного Хреста. Населення масово вимирало - у цей період не стало 2 млн мешканців регіону. Половина померла від хвороб, а половина - від голоду.

7. Голод в Індії (1899 - 1900)

Страшна біда спіткала Індію наприкінці XIX століття. Після страшних дощів почалася посуха - врожай був практично знищений. Люди почали голодувати. Хоча в зазначений період Індія була колонією Великої Британії, британці не поспішали допомогти стражденному регіону. Віце-король Індії, лорд Джордж Курзон вважав, що колонія має виходити з кризи власними силами. Тож дотації Великої Британії були мінімальними - здавалося, метрополія в одну мить забула, як довгі роки збагачувалась за рахунок індійських ресурсів. В результаті, в регіоні померло від голоду близько 9 млн осіб. З цього жахливого періоду боротьба за незалежність Індії набуває серйозних масштабів.