Початок кінця "бананових республік"

Боюся наврочити, але, схоже, існування "бананових республік" на Донбасі початок зворотний відлік. І є всі шанси, що вже навесні "ДНР/ЛНР" перетворяться на страшний сон і, дай бог, сходинку в обвинувальному вироку для терористів.

Принаймні, як на днях розповів чоловік, вхожий в не самі низькі шари "ополчення" і періодично ділиться інформацією з нашою розвідкою, Кремль спробує остаточно "злити" недореспублики вже в березні-квітні. Причому, зроблено це буде, як заведено в Росії, способом, що дозволяє, на думку кремлівських мешканців, зберегти обличчя. Тобто, за допомогою "референдуму".

Ось тільки "питати" жителів Донбасу на цей раз ніхто не буде. Висловити "свою волю" запропонують жителям Ростовської області, яких організатори референдуму попросять визначитися, чи хочуть вони приєднання Донецької та Луганської областей до Ростовської області РФ.

Я не знаю, чи прописано в законодавстві РФ право окремих областей "приєднувати" до себе території інших держав, тоді як відокремитися від Росіюшки не мають права навіть суб'єкти Федерації. Я б не здивувався, якщо б таке законодавче ноу-хау вже з'явилося. Втім, "оформити" злив "недореспублик" можна не тільки за допомогою "референдуму", - але й за допомогою "опитування". Благо, прецедент уже є: у Криму он питання енергопостачання вирішували...

Але ось в реалістичність того, що "злив" таки готується, я цілком вірю. Мабуть, надто вже виявилися непосильними для російської економіки санкції третьої хвилі, які стали наслідком вже не анексії Криму, а окупації Донбасу і війни з українцями на їх же землі. Так, намагаючись зберегти обличчя" (на якому вже пробу ставити ніде), Путін і його маріонетки на Донбасі ще намагаються створити видимість нормального функціонування мертвонароджених утворень "ДНР/ЛНР". Захарченко он на тому тижні навіть роздачу російських паспортів анонсував.

Ось тільки не буде ніяких паспортів. І приєднання до Росії не буде. Проведуть "референдум" в Ростові, отримають категоричне "ні" від ростовчан, розведуть руками – ми, мовляв, зробили, що могли. Далі вже якось самі, хлопці...

Всі це розуміють і самі "ополченці". І, судячи з того, що розповів мені мій знайомий, в Донецьку зараз почалася реальна паніка. Особливо серед "народнореспубликанцев" місцевої закваски. Вони розуміють, що їх зливають – і на повному серйозі очікують, що з дня на день почне їх вирізати українська розвідка. Ті, кому є куди тікати, вже сидять на валізах. Хто жвавішим – вже давно смотали вудки. Як один з моїх друзів дитинства, який після такого тривалого полосатоленточного, "озброєне-ополченческого" періоду і кількох інтерв'ю на тему "як я мочив укропов" легкодухо звалив в Крим.

Так що подальша доля Донбасу, то, коли і як закінчиться війна, тепер буде залежати від Президента України. Від його рішень.

Ось тут я скажу те, чого ще ніколи не говорив. Я завжди ставився до Порошенко вкрай скептично. З багатьох причин. Мені подобалось, що країну очолив олігарх. Мене обурювало, що той небувалий кредит довіри, який надали йому українці, він настільки бездарно використовував. Я не розумів (і до цих пір не розумію) багатьох його кадрових призначень...

Але якщо спробувати подивитися на діяльність президента Порошенко, відкинувши емоції, виявиться, що він фактично всі настрої Майдану реалізував!

Хотіли в Європу? Ось вам Європа: мені здається, вже практично не залишилося людей, які сумніваються що незабаром безвізовий режим з ЄС таки стане реальністю.

Після Революції армії не було? Не було. Але зараз адже ніхто не буде заперечувати, що – така, не така, але вона є. Хочете посперечатися? Озирніться навколо: бачите "русский мир" у себе вдома? Ні? А хто, по-вашому, вам не пустив? Наші пацани, які стоять на Донбасі.

Курс долара підскочив до 25 гривень – але він вже рік тримається. При тому, що в країні майже два роки йде війна.

Як мені бачиться, у Порошенка дуже хороші позиції. Його з приводу особливого статусу Донеччини тиснуть і з боку Росії, і з боку Євросоюзу – але він примудряється дуже майстерно уникати цього питання. Спромагається уникати цього цугцвангу, в який зараз потрапив Путін.

А кремлівський правитель зараз в зовсім іншій ситуації. Нафта подешевшала, криза поглиблюється, санкції ніхто не знімає, народ починає ремствувати, війна в Україні практично програна – наші пацани реально дали гідну відсіч агресору...

Повірте, мені було не легко визнати той факт, що Порошенко (якщо судити неупереджено) виправдав надану йому довіру. Зробив те головне, заради чого прийшов. Якщо б ще і економічне зростання почалося, хоч невелике... Але не будемо хотіти всього і відразу.

Зі статусом Донбасу ситуація у Порошенка справді дуже слизька. Йому треба примудритися водити за ніс тих, хто змушує його піти на такий крок, щоб не підвести народ. Адже в той же день, коли він підпише особливий статус для Донбасу – він поховає себе як політика. Ось він і тягне час, бо розуміє: у Путіна цього часу немає. Тому і метушаться російські упирі, намагаючись будь-якими способами впихнути назад невпихуєме і втелющити Україні зруйнований Донбас на своїх умовах.

Але, думаю, нічого у них не вийде.

Джерело: УкрМедіа