До якого жахіття призводить захоплення дієтами у підлітків

Сучасна мода категорична: якщо хочеш вважатись привабливим і успішним, будь худим. Та іноді бажання бути струнким стає фанатичним. І може обернутись фатальними наслідками -- виснаженням і навіть смертю, пише газета Експрес. 

За статистикою, кожен четвертий хворий на анорексію помирає. І це не лише дівчатка-підлітки, а й хлопці. ...У спеціалізованому дитячому медичному центрі подають допомогу підліткам до 18 років з хворобою у критичній стадії. Щороку тут лікуються майже півсотні хворих на анорексію. У коридорі знайомлюсь з Олесею. 

Дівчині 15, вчиться у 10-му класі. Два роки тому при зрості 1,56 метра важила 47 кілограмів. Півтора місяця тому потрапила сюди з вагою 30 кілограмів. "Мені завжди здавалось, що я занадто товста. 

Подруги часто сиділи на дієтах і худли. І я вирішила спробувати, -- каже дівчина. Її обличчя -- блідо-синього кольору, вона ледве тримається на ногах. -- Спочатку обмежувала себе у солодкому та калорійних продуктах. 

Згодом перестала їсти після шостої вечора. Почала бігати по три-чотири години на день. А основні прийоми їжі замінювала склянкою води".

 "Скільки ж ти хотіла важити?" -- цікавлюсь в Олесі. "40 кілограмів. Та з кожним утраченим кілограмом з мене виходили сили. Я майже не бувала надворі, ні з ким не спілкувалась, нервувалась, влаштовувала істерики. Щоночі мені снились жахіттяґ, -- згадує дівчина. -- Коли схудла до 40, глянула в дзеркало і злякалась. Вирішила їсти трохи більше". Але апетит контролювати не вдавалось: за раз могла з'їсти десяток шоколадних батончиків і півторта. Та ваги це не додавало... "Я худла далі, -- згадує Олеся.

 -- Почало паморочитись в голові, з’явилось безсонння, порушився менструальний цикл, я почала втрачати відчуття реальності". Вона намагалась приховувати свою проблему від рідних: вдягала по кілька светрів, носила широкі штани та казала неправду батькам, що багато їсть. Але вони помітили-таки, що в Олесі не все гаразд, і привезли сюди. Вона важила лише 30 кілограмів. Але цей випадок -- не найкритичніший. Якось до центру привезли дівчину, вага якої була всього 23 кілограми -- при зрості 1 метр 70 сантиметрів! Лікарі розповідають, що нервова анорексія належить до групи харчових розладів психіатричного спектру. 

Основними ознаками є вага, нижча за норму, постійний страх погладшати, поступове зменшення порцій аж до цілковитої відмови від їжі. Одна з пацієнток через маніакальне прагнення схуднути кожного дня бігала 10 кілометрів із дому до університету, щоб втрачати калорії. Інша цілу ніч могла ходити коридорами відділення з крапельницею, щоб ті калорії, які їй "крапають" у кров, не засвоювались. "Анорексія найчастіше вражає дівчат віком 16 -- 17 років.

 При цьому більшість із них категорично проти лікування, -- розповідає Ярема Возниця, завідувач педіатричного відділення Західноукраїнського спеціалізованого медичного центру, -- Для таких пацієнток характерна відсутність менструального циклу, що далі може призвести до неплідності. Крім порушення гормонального фону, у хворих на анорексію зменшується мозок, починається дистрофія усіх органів, неинучі метаболічні зміни. Ми з дієтологом і психотерапевтом складаємо план лікування пацієнта. 

Основне завдання -- позбавити його негативного сприйняття їжі та свого тіла". 

Годують хворих, залежно від того, як їхній організм сприймає їжу, або природним шляхом, або ж калорійними сумішами через зонд. За добу пацієнт одержує 2000 калорій. За 25 років від анорексії у центрі лікувалось понад 200 дівчат, померли з них тільки двоє, бо звернулися у центр запізно з глибокою дистрофією через тривале голодування. "Це не лише дівоча проблема. 

Тепер на амбулаторному лікуванні перебувають троє хлопців віком 15 -- 16 років, -- розповідає Катерина Явна, психолог центру. -- Хлопці починають худнути через насмішки однолітків, та дуже часто не можуть зупинитись і втрачають забагато". Після лікування у центрі пацієнти продовжують реабілітацію самостійно: відвідують психолога, стежать за харчуванням. Є й такі пацієнти, яких лікують амбулаторно шість-сім років. "У центрі ми бачимо лише 10% хворих, бо вони за крок до загибелі. 

Інші 90% -- на початковій стадії, коли втрата ваги не є ще такою помітною. Хибно вважати, що анорексія -- це вже "самі кістки", -- каже Катерина Явна. 

-- До такого стану від початку хвороби може минути два роки. Теоретично у кожній школі нині є від 3 до 12 учнів, що мають зародкову стадію анорексії". Багато батьків приводять дітей у такому стані, що врятувати їх уже дуже важко. Адже анорексики вміють приховувати свою проблему до останку, вдавати, що їдять чи готують їжу... 

Христина Біляковська

Читайте більше тут: http://expres.ua/news/2016/10/07/206523-yakogo-zhahittya-pryzvodyt-zahoplennya-diyetamy-pidlitkiv