Зворушливий вірш «Старіє мама...»

Потім навчання, своя сім'я, батьків бачиш все рідше... І от при зустрічі ти раптом розумієш, що час не щадить нікого. Зморшки, втомлений погляд, незручність в рухах, забудькуватість і повільність... Мама постаріла. І сталося це ніби раптово, в одну мить. І тут ти усвідомлюєш, що скоро мами не стане, самої рідної, близької і люблячої тебе людини...

Всім мамам присвячується:

Старіє мама.

Їй вже не в радість

Дзвінки подруг і пустощі внучат.

На плечі тиснуть роки і втома

І руки підніматися не хочуть,

А ноги не йдуть – вичерпалися сили.

Очі сльозяться, голос трохи тремтить.

Я чула вона вчора просила:

«Ти дай ще мені, Господи, пожити»...

Хворіє мама.

Вночі їй не спиться —

Все сновидіння скінчилися давно.

Лежить і чекає: раптом вертка синиця

Під ранок стукне дзьобиком у вікно?

Поставлю свічки – допоможи мені Боже —

Додай їй здоров'я і сил моїх.

Нехай стане мама хоч трохи молодше,

А мудрості нам вистачить на двох.

Сама я мати. Ні від кого не приховую –

Буваю і несносна, і різка.

І знаю, що образливі, часом,

Епітети злітають з язика.

Звичайно, не зі зла, а від досади

Можу слова не потрібні сказати....

Не ображайтеся, сини, не треба —

Пробачити іноді легше, ніж зрозуміти

І ти, рідна посміхнися відважно,

Дивись – весна на підступах знову.

Живи довше. Знаєш, нам так важливо,

Що поруч з нами бабуся і мати...

Джерело: УкрМедіа