Весілля по-данськи: У країні вікінгів наречених обсипають рисом, а молодому... ріжуть шкарпетки

Біла сукня, букет, благословення у храмі, поцілунки, частування... Здається, весільні церемонії у всьому світі майже однакові та незмінні протягом століть, навіть в еру сучасних нанотехнологій. 

Проте шлюб у країні вікінгів таки має свої відмінності, про які цікаво довідатись, пише газета Експрес. 

Шлюб із іноземцем? 

Лише після 24-х У Данії офіційно можна одружуватися після 18 років, проте за дозволом батьків та за так званим “королівським листом” від комуни можуть повінчати й молодших. Але на практиці таким правом протягом року в усій Данії скористалося лише 27 осіб, і серед них саме етнічними данцями були лише... двоє. 

Насправді нащадки вікінгів не спішать під вінець. Нині середній вік жінок, що виходять заміж, 31 рік, а чоловіків, що одружуються, -- 33. І не обов'язково це робити до народження дітей. 

Скажімо, мої знайомі Лізен та Йоган одружувалися, коли їхньому синові Оскару було приблизно два роки, і він вже брав участь у весільній церемонії. А багато сімей взагалі не обтяжують себе узами Гіменея, а живуть, уклавши договір про спільне проживання. А ось із іноземцями данці таки змушені одружуватися, щоб їхні обранці отримали документи на постійне проживання. І зробити це можна лише тоді, якщо кожному з них на момент укладання шлюбу не менше як 24 роки.

 Винятком є особи, що мають роботу за фахом, який включений у спеціальний список професій. Серед них -- інженери, лікарі, доктори наук... Тобто ймовірність до 24 років зайняти таку посаду зводиться до нуля. Проте міжнаціональні шлюби тут досить популярні. 

Найколоритнішою серед моїх знайомих виглядала пара із Хольбека -- чорнющої африканки з Гани Акосії та білявого та блідошкірого данця Роні. І якщо десять років тому за кількістю “приїжджих” наречених лідирували вихідці з колишнього Союзу, то тепер наплив біженців із Близького Сходу, особливо із Сирії, впливає і на матримоніальну ситуацію.

 Конкурентками є філіпінки, які приїжджають сюди офіційно за молодіжними програми, а насправді з ціллю... завагітніти, а якщо пощастить, то й вийти заміж у білій сукні та приїхати у церкву на кареті, запряженій кіньми. Квіти для принцеси аж з Австралії! І це зовсім не пережиток минулих століть.

 Скажімо, на весіллі кронпринца Фредеріка та Мері Елізабет Дональдсон “працювало” аж 48 (!) коней, а в позолочену відкриту карету молодої пари запрягли шестірку білих породистих красенів. На площі ж перед палацом Амалієнборг у Копенгагені, зібралося декілька тисяч осіб, які, для того, щоб побачити королівське весілля, взяли на роботі вихідний. Якщо Мері була одягнута в традиційну білу сукню і вельон, то принц Фредерік, як і його батько, у військовий мундир із всіма медалями та відзнаками. 

До речі, дружина кронпринца зовсім не блакитної крові, а шотландка, яка жила в Австралії та працювала в галузі маркетингу й реклами. Вінчалися молодята в кафедральному соборі Копенгагена, а весільна учта відбувалася у палаці Фреденсборг.

 Оскільки головна зала палацу не могла вмістити всіх гостей, то в саду був споруджений намет площею 1375 квадратних метрів. Королівські садівники доправили тисячі квітів, щоб прикрасити і намет, і столи. 

До слова, у букеті новоспеченої принцеси Мері були квіти не тільки з Данії, а й з Австралії. І що цікаво, наприкінці весілля спіймала його... 75-річна тітка Маргарет, яка відвезла букет у Шотландію, де рідні Мері поклали його на могили її бабусі та дідуся. І це теж одна з данських весільних традицій. 

Цілуються усі Одруження звичайних данців відбувається значно скромніше й переважно розпочинається з урочистості в церкві, в яку наречена заходить останньою у супроводі батька. “Після шлюбу перед входом у храм молодят обсипають рисом, що символізує добробут, велике потомство та продовження життя, -- розповідає Ірина Мельник, якій пощастило гостювати на весіллі своїх данських друзів -- Інгрід і Крістіана.

 -- Весільний бенкет різнився від українського скромнішим меню, а також тим, що гарячі страви подавали на фуршетний стіл. Має святкування і декілька відмінних від наших традицій. Наприклад, молодята цілуються, стоячи на своїх стільцях, щоб їх усі бачили. А також під столом, щоб їх не бачили, але гості намагаються за ними підглянути. 

У момент, коли Крістіан виходив із залу, то всі присутні чоловіки спішили поцілувати Інгрід, і навпаки, якщо виходила наречена, то молодого цілували всі жінки, щоб нагадати, що це їхній останній день у ролі парубка та фрокен (незаміжньої панни). 

Здивувала на данському весіллі й ще одна традиція -- під кінець гостини чоловіки підхопили молодого на руки, зняли з нього мешти й ножицями... обрізали на шкарпетках носки. Це символізує втрату свободи, тобто відтепер чоловік належить тільки одній жінці, адже ніяка інша не захоче бачити його в таких дірявих шкарпетках”. А ось від ранкового першого сімейного подарунка ніхто не відмовляється.

 Правда, колись після першої шлюбної ночі його отримувала лише наречена, і це мала бути досить велика грошова сума, яка повинна була забезпечити дружині окреме житло у разі, якщо вона раптом не матиме дітей, а отже, і законного права на успадкування майна свого чоловіка. Нині в Данії наречені взаємно обмінюються першими сімейними ранковими подарунками. Переважно це якісь милі дрібнички -- прикраси, краватка чи книжка. І зовсім не важлива їхня вартість, бо тепер у закоханих усе спільне, а попереду ще солодкі миті медового місяця і, зрештою, цілого життя..

. Анастасія ФЕДЕЧКО, Данія 

Читайте більше тут: http://expres.ua/digest/2016/11/05/211264-vesillya-po-dansky-krayini-vikingiv-narechenyh-obsypayut-rysom-molodomu