Сенсаційна знахідка в Ізраїлі перепише історію людства

Відкриття докорінно може змінити всі наші уявлення про історію. Схоже, справжньою батьківщиною сучасного людства і насправді є Земля Ізраїлю, а не Східна Африка, як це вважалося досі.

Печера "Кесем" знаходиться на глибині 10 метрів під землею, її площа – близько 300 кв. м. Ось вже 15 років група фахівців Тель-авівського університету під керівництвом проф. Дана Гофера, проф. Рана Баркаи і д-ра Рахель Шриги, ведуть в ній розкопки. В минулому тут вже знаходили артефакти, які свідчать про те, що люди освоїли її з незапам'ятних часів, але остання знахідка є справді сенсаційною.

Кілька днів знадобилося ізраїльським вченим, щоб встановити вік зубів і той факт, що вони, безумовно, належали людині, але... людині невідомого виду. Нагадаємо, що до цих пір вважалося, що вид "гомо сапієнс" ("homo sapiens" – людина розумна) з'явився в Африці 200 тисяч років тому. До нього на землі жили неандертальці, які якийсь час співіснували з нашим видом, але потім зникли. Відомо також, що неандертальці і "гомо сапієнс" іноді вступали один з одним у шлюби, які приносили потомство, і тому в нашому геномі незначною мірою присутні гени неандертальців.

Але знахідка в печері "Кесем" свідчить про те, що 400 тисяч років тому на території сучасного Ізраїлю жив якийсь інший вид первісних людей. Назва йому ще не придумано, але ясно, що ці люди були прямими предками як неандертальців, так і "гомо сапієнс".

Аналіз зубів показав, що найдавніші мешканці печери "Кесем" були, в основному, вегетаріанцями, а якщо і їли м'ясо, то вкрай рідко. На думку вчених, на території Ерец-Ісраель того періоду для людини існувало такий достаток різноманітної рослинної їжі, що йому просто не треба було витрачати час і сили на полювання. Але потім щось змінилося, люди змушені були покинути ці місця і перейти в менш сприятливі зони проживання, де їм мимоволі довелося почати полювати і зайнятися землеробством, причому перехід від вегетаріанства до м'ясоїдства істотно скоротив тривалість їх життя. Зокрема, освоєння вогню призвело до того, що в їхніх печерах постійно стояв стовп диму, що призводило до важких легеневих захворювань.

***

Ще одну сенсацію з темряви століть піднесли нам минулого тижня фахівці лабораторії по відновленню металу з Управління старожитностей.

Вони повідомили, що змогли нарешті прочитати напис на глиняному глечику, знайденому проф. Йосі Гарфинкелем і Сааром Ганором в ході розкопок у долині а-Ела. Як і інші артефакти, знайдені у цій долині, осколки глечика датовані 10 століттям до н. е.., тобто періодом правління царя Давида.

Глечик був розбитий на такі дрібні осколки, що для його відновлення знадобилося кілька років. Але коли він був відновлений, на ньому проступила напис "Ишбааль бен Бада". Це перший випадок, коли на древньому артефакти виявлено ім'я Ишбааль, яке згадується у Танаху тільки один раз: так звали боягузливого і слабовільного сина царя Шауля, якого, знову-таки відповідно до ТАНАХу, народ перейменував у "Ишбошет" ("син ганьби"). Після тієї історії євреї, судячи з усього, взагалі перестали використовувати це ім'я.

Таким чином, глечик – ще одна звістка з епохи царя Давида. Залишається нагадати, що завдяки розкопкам проф. Гарфінкеля в цьому районі історична реальність царів Давида і Шломо, а також відносна точність зазначення у Танаху кордонів створеної Давидом єврейської держави вважається науково доведеною. Суперечка тепер йде лише про деталі – дійсно влада царя Давида поширювалася на Сирію, Аммон і інші навколишні держави; чи справді Соломон був багатий і мудрий, як це описується у Танаху, і т. п.

Давайте сподіватися, що коли-небудь відповіді і на ці питання будуть знайдені.

Джерело: УкрМедіа